Договір із SEO-агентством: що перевірити

Коротка відповідь: у договорі має бути шість речей — вимірюваний предмет із переліком робіт, сума зобов'язання лише на найближчий період, право піти без штрафу, відповідь на питання «що залишиться мені після відходу», звітність із конкретною періодичністю і реальний канал зв'язку. Гарантії позицій у договорі бути не повинно: будь-яка цифра, вписана туди, у суді працює проти того, хто її вписав. Я перевірив 22 українських агентства — публічний договір на SEO-послуги є у двох, і ні в кого з них немає української юрособи.

Цю статтю читають за день до підписання. Тому вона побудована не як роздуми про те, яким має бути ідеальний договір, а як перелік того, що треба відкрити у надісланому документі і чого там, найімовірніше, не виявиться.

Відразу про конфлікт інтересів. Ми продаємо SEO і самі даємо клієнтам договір на підписання. Тому я не буду писати «беріть того, у кого умови краще» і залишати вас здогадуватися, кого я маю на увазі. У кінці є окремий розділ, де я прогнав цим самим чек-листом власний договір і назвав у ньому два місця, які перевірку не проходять.

Що я перевірив і як

Три джерела, усі зняті вручну 3 жовтня 2026 року.

Двадцять два українських агентства. Відкрив сайт кожного і шукав: публічний договір або оферту, формулювання про гарантії, KPI, строки, порядок оплати, умови розірвання, долю доступів і посилань, звітність. Брав тільки те, що реально написано в них на сторінках, із посиланням і датою.

Двадцять одну судову справу з Єдиного державного реєстру судових рішень — спори між замовниками та виконавцями за договорами на просування сайтів, з 2010 по 2026 рік. Чотири дійшли до касації. Це найкорисніша частина: у суді видно, які саме формулювання ламаються, а які тримають.

Законодавчу рамку — за текстами законів, а не за чужими переказами. Це важливіше, ніж здається: за останній рік змінилося стільки, що половина статей про SEO-договори в українському інтернеті сьогодні просто неправильна.

Публічних договорів на ринку майже немає

Публічний договір на SEO-послуги знайшовся у двох із двадцяти двох. Обидва — не українські юрособи: в одного агентства стороною договору виступає естонська компанія зі спорами за естонським правом, у другого український домен давно редиректить на міжнародний, а умови написані англійською.

Ще у шістьох є документи, які виглядають як договір, але ним не є: угоди користувача про використання сайту, SLA, оферти на навчальні курси. Окремий випадок — агентство, у якого сторінка «Публічна оферта» існує в усіх трьох мовних версіях і містить рівно два рядки: заголовок і підзаголовок «Текст публічної оферти». Самого тексту немає. SEO-агентство зробило SEO-оптимізовану сторінку договору і не поклало в неї договір.

Але цікавіше інше — не те, чого немає цілком, а те, чого немає ні в кого.

Чотири нулі в цій таблиці — не випадковість і не лінь. Це рівно ті пункти, відповідь на які невигідна підряднику. Поки вони не названі, в агентства залишається свобода маневру, а в клієнта — надія, що все буде по-людськи.

Лендинг обіцяє одне, документ каже інше

Найпоказовіше спостереження всього заміру: у багатьох агентств сторінка продажів і юридичний документ написані так, ніби їх складали ворогуючі відділи.

В агентства з естонською юрособою на лендингу написано: доручіть SEO-просування професіоналам, щоб отримати гарантований результат. У його ж публічній оферті відповідальність знята повністю — підрядник не відповідає за будь-які збитки, включно з втратою комерційної вигоди, перебоями в діяльності та втратою даних, навіть якщо замовника не попереджали про можливість таких втрат. Межа компенсації — сума за один розрахунковий період.

Інше агентство розмістило на одній сторінці заголовок «Гарантоване просування сайту в топ», а абзацем нижче — власний текст про те, що будь-який грамотний сеошник скаже вам: у SEO не існує такого поняття, як гарантії, і добросовісний оптимізатор не візьметься вивести сайт у топ-3 до конкретної дати за обумовлену суму. Обидва твердження живуть на одному URL.

Висновок практичний: читайте не лендинг, а документ. Якщо документа немає — вважайте, що обіцянок теж немає, бо до лендингу не можна апелювати.

Предмет договору: чому «комплекс робіт» нічого не означає

Найчастіше формулювання предмета в підрядників — «комплекс робіт із просування сайту». Воно виглядає солідно і не означає нічого: за ним неможливо встановити, що саме підрядник мав зробити, а отже неможливо довести, що він цього не зробив.

Нормально описаний предмет містить три речі: конкретну адресу сайту, перелік робіт з обсягами і строк, на який цей перелік узгоджено. У нас це влаштовано так: у договорі вказано URL сайту, один договір — один сайт, а перелік робіт і сума живуть у місячному додатку. Якщо клієнт заводить другий сайт близької тематики, це узгоджується окремо — інакше два його власних сайти почнуть конкурувати у видачі.

Окремо зверну увагу на те, що зникло із закону. До 28 серпня 2025 року діяв Господарський кодекс, де була стаття, яка зобов'язувала деталізувати предмет господарського договору. Кодекс скасовано. Тепер деталізація предмета — цілком ваш клопіт, і жодна норма за вас її не вимагатиме. Якщо ви читаєте статтю про договори з посиланнями на статті 180 або 231 ГКУ — вона застаріла.

Будь-яка цифра позиції в договорі працює проти того, хто її вписав

Це головний урок із судової практики, і він контрінтуїтивний. Клієнти вимагають вписати позиції, вважаючи, що так вони захищаються. Насправді вони створюють інструмент — але працює він не завжди так, як задумано.

В одній справі в договорі було написано, що основною метою співпраці є виведення сайту в топ-3 Google. Слово «мета» не врятувало: суд прочитав це як зобов'язання досягти результату, визнав договір змішаним — послуги плюс підряд — і застосував норми про підряд. Агентство повернуло клієнту всю суму.

В іншій справі договір був складений інакше: послуги «можуть надаватися», впровадження рекомендацій — силами замовника, мета сформульована як залучення користувачів без цифр. Суд записав прямо: умови договору не встановлюють чітких обов'язків на зразок виведення сайту в топ-10, жодних гарантій не передбачено. Агентство стягнуло з клієнта 91 074 гривні боргу.

А в третій справі суд порахував результат за звітами самого агентства. У договорі стояло зобов'язання забезпечити просування на першу сторінку Google за запитами з додатка. Агентство справно надсилало звіти, і з них же випливало: спочатку 1 запит із 31, потім 3 із 31, потім 0 із 31. Власна звітність стала доказом проти виконавця.

Звідси два висновки, і вони різні для різних сторін столу. Клієнту: цифра в договорі дає шанс повернути гроші, але тільки якщо вона сформульована як зобов'язання, а не як «мета» чи «прогноз». Підряднику: вписавши цифру, ви берете на себе підряд замість послуг — з усіма наслідками.

Ми цифр позицій не вписуємо і говоримо про це прямо. Не тому, що боїмося відповідальності, а тому, що обіцяти можна тільки те, чим керуєш. Алгоритмом Google не керує ніхто з нас.

Гарантії: що взагалі можна обіцяти

Із 22 агентств слово «гарантія» в тому чи іншому вигляді вживають 19. Але якщо подивитися, що за ним стоїть, картина розпадається на три групи.

Десять агентств гарантію результату заперечують. Формулювання різного ступеня прямоти: «ми не обіцяємо неможливого», «жодне агентство не може гарантувати перші позиції в Google», «гарантій у SEO немає». Одне з них додає те, про що решта мовчить: гарантії в таких випадках зазвичай закладаються в цінник. Тобто за «гарантію» ви просто доплачуєте.

Четверо обіцяють результат словом «гарантія» — аж до гарантії продажів. Ні в кого з них поряд немає опису того, що станеться, якщо результату не буде.

І один із двадцяти двох публікує санкцію. Єдиний на весь ринок. У нього прописано: гарантується досягнення певного органічного трафіку, і якщо він не досягнутий, вартість пакета зменшується на 35% або нестачу трафіку докуповують через Google Ads. Включається з третього місяця. Можна сперечатися, наскільки докупівля платного трафіку заміняє органічний, але це єдина публічна механіка на ринку — в усіх інших гарантія не має наслідків.

Окремо — гарантії на посилання, єдине матеріальне зобов'язання, яке взагалі трапляється: одне агентство обіцяє шість місяців безкоштовного відновлення публікацій у разі видалення посилань, інше — дванадцять.

Моя позиція проста. Гарантувати можна те, що у твоїй владі. Позиції не в нашій владі, трафік — частково, а от склад робіт, строки, методи, звітність і те, що залишиться клієнту після відходу, — цілком. Про це докладніше в матеріалі про гарантії в SEO-просуванні, а тут ми говоримо про документ.

KPI: метрика без формули нічого не варта

Конкретну метрику називають 11 агентств із 22. А от формулу розрахунку — лише два. Різниця принципова, бо спір виникає не навколо метрики, а навколо способу її порахувати.

Найкраща формула, яку я знайшов на ринку, виглядає так: оплачувана кількість переходів дорівнює загальному трафіку мінус базовий трафік мінус брендовий. Базовий — середня відвідуваність за місяць протягом року до початку робіт, медіанне значення, зафіксоване на момент укладення договору. Брендовий відсікається регулярним виразом в аналітиці.

Зверніть увагу, що тут зроблено правильно. Зафіксовано базу — інакше підряднику зарахують зростання, яке було б і без нього. Виключено бренд — інакше в KPI потраплять люди, які й так шукали компанію за назвою. Вказано джерело даних — інакше кожен рахує у своїй системі.

Якщо у вашому договорі написано просто «зростання трафіку на 30%», поставте три питання: від якої бази, за який період і чи рахуємо ми брендові запити. Без відповідей це не KPI, а побажання.

Скільки ви зобов'язані заплатити вперед

Це найбільш недооцінений пункт договору, і саме він визначає, вільні ви чи ні.

Строк договору і сума зобов'язання — різні речі, і їх постійно плутають. Договір може бути укладений на рік, але питання в іншому: на яку суму ви підписалися. Якщо в документі стоїть загальна сума за дванадцять місяців, ви маєте її цілком, а далі починається торг про те, скільки утримають при достроковому виході. Якщо в договорі стоїть сума за найближчий період, а далі йдуть окремі рахунки й додатки, ви не винні нічого, крім поточного місяця.

У нас працює друга схема, і я вважаю її єдино чесною. У договорі вказана сума за місяць. Далі на кожен місяць виставляється свій рахунок і підписується своя додаткова угода з обсягом робіт. Річний строк самого договору потрібен рівно для одного: щоб клієнт міг поставити паузу і повернутися, не переукладаючи папір заново. Сезонний бізнес зупиняється на два місяці й повертається в той самий договір.

Побічний ефект цієї конструкції — найважливіший. Із такого договору не потрібно виходити. Немає зобов'язання платити вперед — немає й того, від чого треба звільнятися. Не сплатили наступний рахунок, і співпраця закінчилася. Тому нам не потрібні ні штрафи за вихід, ні складні процедури розірвання: розривати нічого.

В інших пункти про розірвання, повідомлення і санкції існують саме тому, що їхні договори створюють зобов'язання вперед. Перевірте свій: якщо там є штраф за дострокове припинення, значить десь вище є сума, яку ви вже винні.

Вихід із договору: стаття, на яку всі посилаються, не працює

Тут потрібно сказати річ, яка суперечить загальному переконанню. Прийнято вважати, що замовник послуг у будь-який момент може відмовитися від договору — зазвичай посилаються на статтю 907 Цивільного кодексу. Ця стаття такого права не дає. Вона відсилає до самого договору, до Кодексу або до іншого закону. Безумовне право піти в будь-який момент є тільки в підряді.

Практичний висновок: якщо у вашому договорі послуг не написано, що ви можете вийти, — ви не можете. Закон за вас цей пункт не допише.

У суді це виглядає жорстко. В одній справі договір дозволяв замовнику відмовитися тільки за порушення з боку виконавця і тільки після письмового попередження. Клієнт процедуру не пройшов, пішов сам — і втратив усю передоплату, 33 440 гривень. В іншій справі суд визнав послуги «нерозривно пов'язаним комплексом», через що виявилося неможливо арифметично обчислити вартість частково виконаної роботи: клієнт, який пішов за власною ініціативою, заплатив повністю.

І зворотний випадок: там, де перелік робіт був загальним, не розбитим на етапи, суд поділив передоплату навпіл, узявши за орієнтир односторонній акт виконавця.

Що з цього випливає для вас: шукайте в договорі пункт про ваше право вийти. Якщо його немає — вимагайте. Формулювання мінімальне: замовник має право відмовитися від договору, письмово повідомивши виконавця, оплативши фактично надані послуги за поточний період. І окремо — про невідпрацьовану передоплату: за замовчуванням її не повертають, це прямо випливає з Кодексу, тому пункт про повернення потрібно писати своєю рукою.

Що залишиться вам після відходу

Жодне з 22 агентств не відповідає на це питання в публічних матеріалах. Ні про доступи, ні про посилання. При цьому одне з них у власному блозі радить ставити підряднику питання, чи підлягають видаленню зворотні посилання, створені під час співпраці. Тобто ринок про цю проблему знає і все одно її не описує.

Розберемо механіку. Посилання бувають орендні та постійні. Орендне посилання стоїть на чужому сайті рівно стільки, скільки за нього платять щомісяця. Перестали платити — посилання знімається. Якщо підрядник просував вас орендними посиланнями, то в місяць вашого відходу обвалюється не лише робота, а й увесь накопичений посилальний профіль: ви втрачаєте позиції, за які платили рік.

Постійне посилання, отримане аутричем, — це публікація на чужому сайті, яка залишається там незалежно від того, працюєте ви з підрядником далі чи ні. Зняти його не можна, бо воно не орендоване.

Тип посилань прямо вказують три агентства з двадцяти двох. Одне з них, до речі, чесно пише у складі пакетів «тимчасові посилання» — і це по-своєму добросовісно, бо клієнт хоча б бачить, за що платить.

Друга половина питання — акаунти. Якщо біржові акаунти, профілі в каталогах і сервіси оформлені на агентство, при відході ви залишаєтеся без них. Змістовну норму про це публікують троє з двадцяти двох.

Тепер важливе спостереження про сам договір. Мовчання документа про доступи читається двояко. Або агентство про це не думало — і тоді ви в зоні ризику. Або йому нічого передавати, бо все початково оформлено на вас — і тоді пункт просто не потрібен. За текстом договору ці два випадки виглядають однаково.

Розрізняє їх одне питання підряднику: на чиє ім'я реєструються акаунти і які посилання ви купуєте — орендні чи постійні? Відповідь на нього говорить про договір більше, ніж десять сторінок тексту.

У нас цього пункту в договорі немає, і він нам не потрібен: ми нічого не створюємо на своїх акаунтах, усе беремо строго клієнтське, посилання отримуємо аутричем. Передавати при відході нічого — у клієнта і так все своє. Відключити ми за всього бажання нічого не можемо.

Права на тексти, дизайн і код

Хороша новина: за законом права на те, що підрядник створив на ваше замовлення, переходять вам повністю з моменту створення. Це прямо написано в законі про авторське право в редакції 2022 року. Окремий пункт у договорі для цього не потрібен — потрібен тільки для зворотного.

Погана новина: саме зворотне часто й вписують. Три пастки, які варто перевірити.

Дизайн. Як твір образотворчого мистецтва він залишається за автором, і на нього загальне правило працює інакше. Якщо вам малювали макети, права потрібно обумовлювати прямо.

«Ліцензія» замість «передачі прав». Якщо в договорі написано, що замовнику надається ліцензія на використання матеріалів, це не передача прав. За замовчуванням така ліцензія невиключна, діє в межах України і не більше п'яти років. Різниця між «права переходять замовнику» і «замовнику надається ліцензія» — це різниця між «моє» і «покористуватися».

Контент, згенерований ШІ. Найсвіжіше і найбільш недооцінене. За законом згенерований штучним інтелектом об'єкт узагалі не є твором — у нього окремий правовий режим. Формулювання «права на твори, створені за договором, переходять замовнику» його просто не покриває. А тексти сьогодні пишуть із ШІ майже всі. Якщо для вас це принципово, питання вирішується окремою угодою — у нас, наприклад, в основний договір це не виноситься, бо переважна більшість клієнтів такої вимоги не висуває, але на запит оформлюється.

Звітність і акти: що змінилося у 2026 році

Звітність із конкретною періодичністю публікують 13 агентств із 22, але в юридичному документі зі строками — лише одне. Різниця істотна: обіцянка в розділі «як ми працюємо» ні до чого не зобов'язує, обов'язок у договорі — зобов'язує.

У нас звітність прописана як обов'язок: після закінчення кожного звітного місяця — звіт про позиції зі зняттям не рідше ніж раз на десять днів, рекомендації щодо наповнення сайту і акт приймання-передачі. Частоту зняття позицій у договорі не вказує на ринку ніхто. Здавалося б, дрібниця — але саме вона відрізняє живий моніторинг від одного заміру в кінці місяця, зробленого у вдалий день.

А от те, що має знати кожен, хто підписує договір у 2026 році. З 1 квітня 2026 року виконавець може закривати акти без вашого підпису, якщо порядок такого оформлення прописаний у письмовому договорі. Норма нова, внесена до закону про бухгалтерський облік.

Це не пастка сама по собі — односторонній акт зручний обом сторонам, коли клієнт просто забуває підписувати. Але перевіряти тепер потрібно дві речі: скільки днів вам дається на мотивовані заперечення і яким способом ці заперечення подаються. Якщо строк три дні, а спосіб — рекомендований лист, ви практично позбавлені можливості заперечити.

Судова практика щодо актів, до речі, склалася давно і працює в обидві сторони. Формулювання «акт плюс N днів на мотивовану письмову відмову, за відсутності відмови послуги вважаються прийнятими» виграло справи п'яти агентствам. А формулювання «належним доказом надання послуг є підписаний сторонами акт», без права одностороннього підпису, згубило два: немає підписаного акта — програв, скільки б роботи не було зроблено.

Канал зв'язку — пункт, який усі вважають формальністю

Найнеочікуваніша справа в усій підборці. У договорі було написано, що сторони обмінюються документами виключно електронною поштою. Вся реальна робота при цьому велася в Telegram-групі, яку створило саме агентство. Коли дійшло до спору, клієнтські скриншоти переписки з Telegram і Viber суд не прийняв — бо в договорі вказаний інший канал.

В іншій справі мотивовані відмови від актів надсилали коментарями в сервісі електронного документообігу. Не зарахували з тієї ж причини: у договорі були вказані поштові адреси.

Висновок на хвилину роботи: відкрийте розділ «додаткові умови» і перевірте, чи збігається записаний там канал зв'язку з тим, як ви реально спілкуєтеся з підрядником. Якщо в договорі пошта, а робота йде у месенджері — або впишіть месенджер, або дублюйте важливе на пошту. Це найдешевший пункт у списку й один із найдорожчих за наслідками.

Якщо підрядник за кордоном

Ціна вища за прайс на 20%. Місце постачання рекламних і маркетингових послуг — Україна, тобто отримувач сам нараховує і платить ПДВ. Якщо ви платник ПДВ, це нейтрально: нарахували і поставили в кредит. Якщо ні — а це більшість ФОПів і компаній на спрощеній системі — ви платите 20% зверху і нічого не повертаєте. Іноземний підрядник за 1000 доларів обходиться у 1200.

Строки і валютний нагляд. При передоплаті на закриття операції дається 180 днів. Якщо документ не закритий вчасно, пеня нараховується вам, а не підряднику, — при сумі операції від 400 тисяч гривень.

Застосовне право. Якщо в договорі не обумовлено інше, за договором послуг діє право країни виконавця. Немає пункту — і естонська компанія судиться за естонським правом, американська за американським. Два рядки змінюють розклад повністю: застосовне право — право України, підсудність — суди України. Якщо контрагент на це не йде, ви хоча б знаєте, на що підписуєтеся.

Скажу чесно і про себе: у нашій закордонній редакції договору застосовне право — американське, бо стороною виступає американська компанія. Логіка рівно та сама, за яку я розбираю естонську юрисдикцію вище, тільки з іншої сторони столу. Для українського клієнта в нас українська редакція та українська юрособа; закордонна редакція існує для закордонних клієнтів, і для них підсудність за місцем виконавця так само природна, як для вас — українська.

Що ми гарантуємо насправді

Принцип простий: гарантуємо все, що в нашій владі, і не обіцяємо того, що не в ній. Список того, що в нашій владі, виходить довшим, ніж у будь-кого на ринку — просто тому, що решта витрачає гарантії на позиції, якими не керує.

Що входить до цього списку за пунктами.

Не застосовуємо заборонені методи. Це не гасло «працюємо тільки білими методами», а додаток до договору з переліком: автоматично згенерований текст, копіпаст без змін, прихований і слабопомітний текст, клоакінг, дорвеї та сторінки-редиректи, лінкфарми. Ми письмово зобов'язуємося їх не застосовувати. Клієнт отримує захист від того, за що сайт потрапляє під санкції, — і може пред'явити це зобов'язання.

Звіт щомісяця з позиціями, рекомендаціями та актом, зі зняттям не рідше разу на десять днів.

Сторінка, що випала. Якщо сторінка пішла з видачі і не повернулася сама протягом 30 днів, ми переоптимізуємо її під поточну політику пошукової системи без окремого рахунку.

Ідете з усім своїм. Посилання зовнішні та отримані аутричем, не орендовані. Доступи й акаунти клієнтські. Нічого не створюється на наше ім'я.

Платите вперед тільки за місяць. Вихід у будь-який момент, без штрафу і без процедури. Рік у договорі — рамка для пауз.

Лінкбілдинг із другого місяця. Перший іде на внутрішню роботу. Продавати посилання з першого дня простіше й вигідніше, але безглуздо на непідготовленому сайті.

Конфіденційність прописана в тілі договору, а не окремим папірцем «на запит». Плюс податкове застереження для закордонних клієнтів, щоб податок на імпорт послуг не виринув сюрпризом після підписання.

І форс-мажор, написаний під реальність: війна і військові дії, тривалі відключення електроживлення та доступу в інтернет. Для українського ринку це не формальність.

Сам договір ми надсилаємо клієнту на підписання — він враховує особливості країни, з якою ми працюємо. Українська та закордонна редакції це різні документи, а не переклад одного.

Ми прогнали цим чек-листом себе

Було б нечесно опублікувати список вимог до чужих договорів і не застосувати його до свого. Застосував. Два пункти перевірку не проходять.

Публічного договору в нас немає — рівно як у двадцяти з двадцяти двох. Ми надсилаємо його на підписання, але на сайті він не викладений. Докоряючи ринку за закритість, я зобов'язаний визнати, що сам у цьому ж списку.

Формулювання про неповернення. У договорі написано, що сплачена сума поверненню не підлягає, і за замовчуванням закон працює так само. Але на практиці ми так не робимо: якщо клієнт перериває співпрацю, а частину робіт ми не здали, різницю за невиконане повертаємо — завжди. По суті це сильніше за публічні обіцянки повернення у трьох агентств на ринку, бо там повернення обв'язане умовами: в одного лише за перший місяць і тільки при незадоволенні результатом, в іншого лише в максимальному тарифі. Але в тексті нашого договору цього немає, а має бути: пункт про повернення невідпрацьованого вартий рівно тих двох рядків, яких він потребує.

Є і третє, але його я до недоліків не відношу, хоча формально він у чек-листі є: пункту про передачу доступів у нас немає. Він не потрібен — ми нічого не створюємо на своїх акаунтах, передавати нічого. Але клієнт, який читає договір перед підписанням, бачить ту саму тишу, що й у всіх. Один фактичний рядок — що всі облікові записи й посилання оформлюються на клієнта — додати варто: це не зобов'язання передати, а констатація того, як усе влаштовано.

На чому вас можуть обманути: дев'ять механізмів

Далі — прийоми, які я бачив у замірі. Назв агентств тут немає навмисно: сенс не в тому, щоб ткнути пальцем у конкретну компанію, а в тому, щоб ви розпізнали механізм у будь-якому надісланому вам документі. Усі цитати нижче — публічні тексти з сайтів, зняті 3 жовтня 2026 року, їх може відкрити і перевірити хто завгодно.

1. Гарантія ТОПу з цифрою. Виглядає як захист клієнта, працює як цінник: одне з агентств прямо пише, що гарантії в таких випадках зазвичай закладаються у вартість. Тобто ви доплачуєте за слово. А якщо дійде до спору, суд, як ми бачили, рахує результат за звітами самого підрядника.

2. Орендні посилання. Найдорожчий за наслідками прийом. Поки платите — позиції є, перестали — посилальний профіль обсипається. Перевіряється одним питанням: посилання постійні чи орендовані.

3. Акаунти на ім'я агентства. Біржові кабінети, профілі, сервіси оформлені на підрядника. Піти формально можна, фактично — втративши все.

4. Накрутка трафіку. Про це попереджає одне з агентств у власному описі послуги: нечесні сеошники накручують трафік, викривляючи показники в аналітиці. І там же допускає, що джерелом зарахованого трафіку може бути Google Ads, «якщо узгодити і затвердити це джерело з клієнтом». Тобто ви оплачуєте органіку, а отримуєте платний трафік із вашого ж бюджету.

5. Одна вивіска, різні гроші. «Оплата за позиції» в одного агентства означає «зазвичай у роботі до 30 слів», в іншого — «від 500 пошукових запитів», причому оплата за ТОП починається тільки з шостого місяця. Різниця в обсязі — більше ніж у п'ятнадцять разів, назва послуги однакова.

6. Звіт про те, що виросло саме. Формулювання з відгуку клієнта: у звітах звертають увагу тільки на природно зрослі показники замість результату своєї роботи. Протиотрута — зафіксована база в договорі, про яку йшла мова вище.

7. Мертві метрики у звіті. Alexa Rank, Google PageRank, ІКС і FID. Перший сервіс закритий у 2022 році, другий не оновлюється з 2013-го, третій — метрика Яндекса, четвертий виведений із Core Web Vitals у 2024-му. Побачили будь-яку — звіт складений за шаблоном десятирічної давнини.

8. Рейтинги і відгуки як доказ. Незалежних рейтингів українських SEO-агентств я не знайшов. Найбільший локальний продає бали напряму: верифікація за тисячу гривень дає плюс 500 балів, платний акаунт — ще 500 у кожен розділ. Міжнародні каталоги сортують спонсорів першими або прямо пишуть, що частина місць оплачена. З відгуками схоже: на одному майданчику у трьох найбільших агентств немає жодного відгуку нижче 4,5 бала, а в іншого агентства 54 п'ятірки з 55 опубліковані в межах одного півріччя.

9. Документ, якого немає. Сторінка «Публічна оферта», що містить два рядки без тексту. Договір, який видають «на запит, подзвоніть нам». Лендинг із гарантованим результатом і оферта, що знімає відповідальність повністю. У всіх трьох випадках вам продають відчуття документа замість документа.

Чому вчать 21 судова справа

Перше, що впадає в око, — суми. Від 8,6 тисячі до 151 тисячі гривень, більшість у коридорі 20–50 тисяч. Це менше за місячний чек у середнього агентства. В одній справі судові витрати обох сторін на адвокатів склали 22 тисячі при спорі на 21,5 тисячі.

Звідси головний висновок, неприємний для всіх: ринок практично не судиться. Сперечатися дорожче, ніж втратити. Це означає, що договір захищає вас не перспективою суду, а тим, що він робить спір неможливим — заздалегідь відповідаючи на питання, навколо яких спір виникає.

Друге: докази. Суд приймав висновки державної експертизи, фіксацію вебсторінок спеціалізованим центром, дані сервісу відстеження позицій, бекап сайту на диску. І не приймав: приватну «експертизу», замовлену однією зі сторін, аудиторський звіт від спеціаліста без аудиторської кваліфікації, пізній аудит, зроблений клієнтом після розриву. В одній справі суд навіть відмовився призначати експертизу, вказавши, що порядок приймання робіт встановлений договором і може бути досліджений без спеціальних знань.

Третє: формулювання позову. В одній справі клієнт назвав свою передоплату «збитками» і отримав відмову — суд вказав, що ці кошти не підпадають під визначення збитків, а є майном, набутим на підставі, що відпала. Гроші були, підстава була, а позов програли через слово.

Чого в договорі бути не повинно

Короткий список. Побачили будь-який пункт — ставте питання до підписання, а не після.

Чек-лист: що відкрити в договорі перед підписанням

Пройдіть по порядку. Напроти кожного пункту має бути або номер пункту договору, або відповідь підрядника.

1. Чи вказана конкретна адреса сайту, а не «сайт замовника».
2. Чи є перелік робіт з обсягами — у договорі або в додатку.
3. Яка сума є вашим зобов'язанням: за весь строк чи за найближчий період.
4. Чи є пункт про ваше право відмовитися від договору і що ви при цьому оплачуєте.
5. Чи повертається невідпрацьована передоплата.
6. Чи є штраф за дострокове припинення.
7. На чиє ім'я реєструються акаунти і сервіси.
8. Які посилання купуються: постійні чи орендні.
9. Що відбувається з доступами після закінчення роботи.
10. Чи прописана звітність: що входить і як часто.
11. Скільки днів на заперечення щодо акта і яким способом вони подаються.
12. Чи збігається вказаний канал зв'язку з реальним.
13. Чи є зобов'язання не застосовувати заборонені методи і чи додано їх список.
14. Як сформульовані KPI: чи вказані база, період і виключення брендових запитів.
15. Для іноземного підрядника: застосовне право, підсудність і хто платить податок на імпорт послуг.

Часті питання

Чи може SEO-агентство гарантувати ТОП?
Технічно в договір можна вписати що завгодно. Практично такий запис переводить договір із послуг у підряд з усіма наслідками для виконавця, тому його або не дають, або закладають у ціну. Із 22 агентств санкцію за невиконання гарантії публікує одне.

Чи можу я піти від підрядника в будь-який момент?
Тільки якщо це написано в договорі. Поширена думка, що стаття 907 Цивільного кодексу дає таке право замовнику послуг, неправильна: вона відсилає до самого договору. Безумовне право піти є в підряді, не в послугах.

Чи повернуть мені невідпрацьовану передоплату?
За замовчуванням ні — це прямо випливає з Кодексу, і саме тому потрібен окремий пункт про повернення. Ми різницю за невиконані роботи повертаємо завжди, навіть там, де такого пункту в договорі немає. Але на вашому місці я б не покладався на порядність підрядника і попросив записати це прямо.

Кому належать тексти, які написало агентство?
Вам, з моменту створення, якщо в договорі не написано інше. Перевірте, чи не замінена передача прав ліцензією і чи обумовлені окремо дизайн і згенерований ШІ контент.

Чи знімуть посилання, якщо я піду?
Залежить від того, які це посилання. Орендні знімаються при припиненні оплати, постійні залишаються. У публічних матеріалах на це питання не відповідає жодне з 22 перевірених агентств — питайте напряму.

Чи потрібен договір, якщо сума невелика?
Потрібен. У реєстрі є справа, де кошти, сплачені просто «за рахунком» без договору, стягувалися назад як безпідставно набуті — разом із процентами та інфляційними. Працює і у зворотний бік: без договору підряднику теж нічого пред'явити.

Що робити, якщо агентство не дає договір заздалегідь?
Вважати це відповіддю. Документ, який показують тільки після згоди працювати, — це не документ, а формальність для бухгалтерії.

Що з цим робити

Якщо вам немає коли читати все, запам'ятайте три речі.

Перша: гарантія вам не потрібна, потрібне право піти. Але справжнє право складається з трьох умов одразу — немає зобов'язання платити вперед, немає штрафу за вихід і ви йдете з усім своїм. Якщо немає третього, перші два нічого не варті: формально ви вільні, а фактично прив'язані посиланнями й доступами.

Друга: перевіряйте документ, а не сторінку продажів. Розбіжність між ними — не рідкість, а норма ринку, і вона завжди на користь того, хто писав договір.

Третя: чотири питання, відповідей на які немає ні в кого з 22 — мінімальний строк, умови виходу, доля доступів і доля посилань. Поставте їх письмово до підписання. Відповідь у переписці — уже документ, навіть якщо в договорі цих пунктів немає.

А якщо ви зараз вибираєте підрядника, у нас є матеріал про те, як вибрати SEO-агентство, і розбір того, які гарантії в SEO взагалі існують. А подивитися, в якому стані ваш сайт підходить до цієї розмови, можна безкоштовним аудитом — це півгодини і нуль гривень.